Цей принт — це виклик рабському мисленню, це концентроване обурення невіглаством, ультиматум тим, хто тримається за чужих нав’язаних ідолів. Це нагадування, що коли в Україні вже зводили університети, на сусідніх болотах ще жаби квакали.
Шевченко, Стус, Шухевич – це лише кілька прізвищ серед сотень тих, ким Україна пишається за свою тисячолітню історію.
Не дивно, що країна водкі і гівна так завзято краде й знищує нашу пам’ять, підміняючи її байками про “младших братьєв, адін нарот і общєє прошлоє”, бо ж нема історії – нема і нації. Ті хто для них національні герої – хто залізом, а хто “формулярамі” і “указамі” – цілеспрямовано знищували українську ідентичність, то чи цим “героям” має бути шана в Україні?




Відгуки
Ще немає відгуків